Загальні закономірності будови рослинної клітини.

Рослинна клітина (від лат. сellula, грец. kytos) — універсальна саморегулююча, самовідновлюючи елементарна структурна одиниця рослин і тварин, якій властиві всі ознаки живого. К. Складається з цитоплазми, ядра, оболонки, органел, вакуоль і включень.

Цитоплазма (від грец. kytos — вмістилище, тут клітина plasma — виліплене, оформлене) — основний вміст живої клітини, що являє собою гетерогенний комплекс гіалоплазми з розміщеними у ній органоїдами та включеннями. Зовні Ц. Оточена плазма лемою, а від вакуоль відмежована тонопластом. Її хімічну основу становлять білки, ліпіди, вуглеводи, неорганічні солі та ін. Органічні і неорганічні сполуки, містить 70-80 % води. У Ц. Здійснюється процеси синтезу та обміну речовин.

Ядро (грец. karyon, лат. nucleus) — обов’язкова складова частина живої клітини багатоклітинних і одноклітинних організмів. Я. Керує генетичними і метаболічними процесами в клітині. Я. Складається з ядерної оболонки, ядерця (одного або кількох), хроматину та каріолімфи.

Органели клітини (від грец.organon — знаряддя, інструмент і eidos — вигляд) — постійні структурні компоненти клітини, що виконують життєво необхідні функції. Розрізняють органели: ендоплазматичний ретикулум, апарат Гольджі, мітохондрії, лізосоми, сферосоми, пластиди (характерні лише для рослинної клітини), рибосоми, мікротрубочки, мікрофіламенти та ін.

Вакуолі (від лam. vacuus — порожній) — порожнини цитоплазми, оточені тонопластом і заповнені клітинним соком.

Оболонка — зовнішній погранична структура рослинної клітини, яка захищає живий внутрішній вміст від зовнішніх впливів, надає форму клітині і є транспортною магістраллю для переміщення речовин. Оболонку відкрив Роберт Гук у 1665 р.

За формою клітини розрізняють:

1. Паренхімні клітини, в яких довжина, ширина і товщина майже однакові. П. Клітини можуть мати різну форму округлу, овальну, кубоподібну, багатогранну та ін. Прикладом паренхімних клітин можуть бути клітини м’якуша помідора, кавуна, меристематичні та клітини основної паренхіми. П. Клітини, в основному, входять до складу серцевини, кори стебла і кореня, тканин листка, квітки тощо.

2. Прозенхімні клітини, в яких довжина у декілька разів перевищує їх ширину (напр., клітини механічних, прролвідних тканин, кореневі волоски тощо).